Історія в НаУКМА
- Деталі
- Дата публікації: Четвер, 01 жовтня 2015, 13:50
www.facebook.com/history.dep.naukma
Знання історії – це не єдине, з чим виходять випускники, тому варто відразу спростувати поширений стереотип про вчителя школи як єдино можливе працевлаштування історика за фахом. Історики отримують вміння влучно та ефективно наводити аргументи, чітко формулювати свою думку усно й на папері, аналізувати великі об`єми інформації, порівнювати дані, встановлювати взаємозв`язки, робити об`єктивні висновки тощо. Випускник кафедри історії НаУКМА має доведені до автоматизму навики й уміння, які дозволяють успішно будувати будь-яку кар`єру:
- логічне мислення;
- пошук, аналіз та інтерпретація інформаційних джерел
- постійне підвищення фахової компетентності
- уміння практично застосовувати свої знання
- практичне застосування сучасних інформаційних технологій
- вільна міжособистісна та ділова комунікація українською та іноземними мовами
- раціональна організація власної діяльності
- підготовка аналітичних та довідково-інформаційних матеріалів
- дотримання меж етики професійних відносин.
Це реальна перевага універсальної гуманітарної освіти в галузі історії, яку пропонує Могилянка, порівняно з поділом напряму підготовки «Історія» на різні спеціалізації. Вибірковість більшої частини дисциплін навчального плану дає можливість студенту визначитися, де він себе бачить у майбутньому професійному розвитку й самому сформувати свій набір знань, навичок та вмінь, які він винесе зі стін альма-матер разом із дипломом історика.
Вибір справді широкий: є курси, які інтригують самою назвою, зокрема «Історія полювання на відьом у Європі», «Історія повсякденного життя у ранньомодерній Європі», «Історія сексуальності», «Історія Часу та Всесвіту: елементи сучасної космогонії та космології» .
Обов`язкові навчальні курси, такі, як «Комп’ютерні методики роботи з історичними джерелами», «Історична географія Центрально-Східної Європи», «Візуальні джерела в роботі історика», «Соціальна структура суспільства в історичній перспективі» можна поєднувати з професійно-орієнтованими вибірковими курсами, як-от «Основи літературної творчості», «Правові системи та правничі інститути в Україні XVI–XVIII ст.», «Психологія соціального впливу та успіху», «Українська мова за професійним спрямуванням», «Основи економічної теорії», «Основи права», й взагалі з будь-якими дисциплінами, які викладаються в НаУКМА.
На виході матимемо фахівця, який може проаналізувати економіку в історичному аспекті й написати про це популярну статтю, оцінити історичне значення нормативних документів, взяти участь у розробці законодавчого регулювання діяльності в галузі історії, написати історичний роман з головним героєм економістом початку ХХ ст.. тощо. Попит у роботодавців на такого фахівця вже буде залежати не від спеціальності в дипломі, а від реального рівня підготовки та вмотивованості випускника-історика.
Подана вище інформація в першу чергу стосується працевлаштування в організаціях комерційного та недержавного сектору. В державних організаціях бакалавр історії може виконувати таку роботу та обіймати такі посади, що відповідають Державному класифікатору професій ДК003-95: молодші фахівці у галузі освіти; секретарі адміністративних органів; помічники керівників підприємств, установ та організацій; лаборанти в інших сферах наукових досліджень. Для самостійної науково-дослідної роботи та педагогічної діяльності необхідно продовжити навчання на магістратурі.
У магістрів є вибір між трьома спеціалізаціями: «Історія» - загальна, «Юдаїка» та «Археологія» - вузькі. Про них варто розповідати окремо, зазначимо лише, що вони спрямовані на підготовку магістрантів до професійної академічної та експертної діяльності, викладання ґрунтується на авторських програмах, а порядок опанування навчальних дисциплін спирається на індивідуальне планування. Після завершення магістерської програми наші випускники продовжують свою академічну кар’єру в аспірантурі НаУКМА та на PhD- програмах у провідних університетах Європи, США і Канади або ж розпочинають професійну кар’єру університетських викладачів, фахівців дослідницьких інститутів, працівників мас-медіа тощо.