2007 рік видався для студентів факультету справді активним і «плідним» на участь у міжнародних конкурсах. Могилянських правників відзначили призовими місцями і Telders, і Jessup. Та окрім цих двох видатних світових конкурсів, варто також згадати про участь команди студентів у ще одному престижному змаганні — Міжнародному конкурсі з комерційного арбітражу. (Willem C. Vis International Commercial Moot). Хоч до лідерів, на жаль, наші колеги не втрапили, та все одно гідно представили у Відні як Академію загалом, так і факультет зокрема. До загального складу команди входило восьмеро студентів 5 року навчання: Тетяна Федченко, Марія Маслова, Олександр Хом’як, Тарас Чорній, Сергій Жека, Андрій Кривенко, Олександр Харченко та Артур Яловий.
Долучитися до таких заходів завше корисно. Адже, по-перше, культура проведення «moot courts» — навчальних судових дискусійних студій в Україні ще не розвинена, тож важливо переймати закордонний досвід; по-друге, участь університету є своєрідним піаром, способом налагодження зв’язків з іншими країнами (цього разу — нагода контакту зі студентами та професорами, правниками з усього світу). Організатори Vis наголошують на тому, що основною метою є не саме «змагання» як зовнішня форма, а кооперування спільноти, яка зацікавлена комерційним правом та арбітражем, з представників усіх континентів. Один із принципів такий: кожен учасник вже є переможцем, «лузерів» не існує.
Детальніше про те, як саме пройшов для команди тиждень у казковому Відні, нам розповідав один із учасників — Олександр Харченко.
- Чим відрізняється Vis Moot від інших конкурсів такого типу (ігрового)?
- Передусім предметом. Адже, наприклад, ті ж Телдерс і Джессап — конкурси з міжнародного публічного права, а Vis відбувається на основі розгляду справ з міжнародного комерційного арбітражу. Також є деяка різниця у самій процедурі. Наскільки я знаю, в Джессапі ті двоє, які виступають від команди, протягом години, яку вони мають перед презентацією, між собою спілкуватися не можуть. У Vis —навпаки, за «team work» нараховують окремі бали. Друга відмінність полягає в тому, що тут немає національних етапів. Напевне, так сталося тому, що організатори хочуть, аби команди представляли не країни, а університети.
- Тобто, кількість команд може бути необмеженою? Скільки учасників було цього року?
- Ну, скажімо так: якщо від України були представлені три університети (окрім НаУКМА, ще Донецький університет і Київський Інститут міжнародних відносин), то від Сполучених Штатів їхали студенти понад сорока вузів. Всього цього року брали участь 178 команд з 51 країни.
- Як же відбувається саме змагання?
- Спершу всі команди мають ознайомитися зі справою, яку подають на офіційному сайті (http://www.cisgmoot.org) десь у жовтні. До грудня треба писати меморандуми з боку позивача, потім, протягом січня, триває робота над меморандумами з боку відповідача. І вже згодом (у березні) відбувається усний тур. Першими йдуть так звані “general rounds”, де всі грають “по колу” чотири гри, опісля, вже після відбору, лише 32 команди переходять у наступні раунди.
- За яким принципом оцінювали гравців?
- Система оцінювання доволі складна. Кожну гру судять три арбітри. Після того, як кожен арбітр виставить всім учасникам оцінку (окремо), всі бали додають. Наприклад, один гравець за гру може отримати максимум п’ятдесят балів, а за весь раунд — 150 балів; двоє (бо в усному раунді від команди грає два студенти) — від одного судді 100 балів, а від трьох суддів — до 300.
- Скільки учасників було в команді від НаУКМА?
- Меморандум писали вісім чоловік, але безпосередньо на усних раундах у Відні виступали четверо: окрім мене — Тетяна Федченко , Олександр Хом`як, Сергій Жека.
- Хто ж допомагав готуватися?
- Меморандум ми писали самотужки. Щодо матеріалів — то більшість літератури діставали в Інтернеті. До усного раунду нас готував Баррі Кфіа. Він приїхав в Україну три роки тому, деякий час викладав у Київському Інститут міжнародних відносин, зараз він є “гостьовим” професором у Могилянці. Саме Баррі був нашим, хоч і не формальним, та головним наставником. Офіційним тренером була випускниця Маґістеріуму Тетяна Яремко, яка їздила до Відня минулого року.
- Що було найважчим?
- Скажімо так: важко було уявити, як це все взагалі виглядає, до того моменту, поки безпосередньо не опинишся там. Але завчасна психологічна підготовка є дуже важливою — бо на самому конкурсі на це вже немає часу. Ти мусиш просто виходити і виступати.
- Що дає участь у конкурсі?
- Це справді прекрасний досвід. По-перше, ти бачиш рівень підготовки інших та порівнюєш із собою. Також це дуже корисно для вдосконалення свого вміння грамотно виступати, вкладати свою промову в розумні часові рамки. Вчишся “ловити”, підлаштовуватися під настрій слухача. Це все щодо того, що дає усний тур. А під час написання меморандуму, звичайно, значно поглиблюєш знання, чіткіше уявляєш, як насправді відбувається комерційний арбітраж, виникає бажання далі шукати й шукати щось нове для себе. Це дає «поштовх» на майбутнє. Ну і, звісно, це нові, цікаві та приємні знайомства.